Ремонт Набережної ім.Стефаника у Івано-Франківську
Команда Туристичного комплексу «Буковель» об'єднала досвідчених фахівців з різних галузей та видів діяльності. Є тут і професіонали з будівництва, ремонту та експлуатації автомобільних доріг, які в своїй роботі опираються виключно на використанні новітніх технологій та новаторських підходів. Серед них начальник служби автомобільних доріг ТК «Буковель» Михайло Литвинюк, з яким поспілкувався наш кореспондент.
Пане Михайле, як відомо традиційно в нас мовиться про дві «біди», одна з яких – дороги. Інша біда – були дурні, зараз – корупціонери. В Івано-Франківську з дорогами просто жахіття. Тобто з їх станом. Гості, які приїжджають до обласного центру Прикарпаття говорять, що таких розбитих доріг, як в Івано-Франківську немає більше ніде в Україні. В чому ж причина ?
Не можу стверджувати, а тільки припускати, бо до доріг у Івано-Франківську відношення не маю, хіба що їжджу по них. Але приходить на думку прислів’я: «Чому бідний, бо дурний», це стосовно технологічного вирішення проблем. Або ж гроші, які все-таки виділялися на дороги, мандрували десь не в тому напрямку.
Якщо працювати традиційно і без змін в технологіях 50-літньої давності, навіть якщо дотримуватись їх, результат буде суттєво дорожчим, а про європейську якість, а головне, надійність і говорити годі.
Вже як анекдот виглядають в нас на дорогах жіночки з шуфлями, що розгібають асфальт і чоловіки з чайниками, з яких вони поливають смолою ті ями, які латають.
Безперечно. В ХХІ столітті ці технології виглядають кумедно. І сумно одночасно.
Для прикладу, я нещодавно проглядав кошторис ремонту вулиці Набережної. Кажучи відверто він мене здивував.
По-перше, - проект готував чомусь не Облавтодор, а якийсь з інститутів, при чому складається враження, що кошторис зроблений спеціально «під когось».
По-друге, – об’їзна дорога розрахована на серйозні навантаження. Теперішній стан дорожньої основи очевидно жахливий. Вона або практично знищена, або не відповідає нинішнім, а, тим більше, майбутнім вимогам трафіку. На мою думку там насамперед треба, найголовніше, - проводити ремонт і підсилення основи.
В кошторисі ж йдеться, за невеликим винятком, про ямковий ремонт чорним щебенем (такого матеріалу в Європі вже не пам’ятають!), ним же вирівнюють, далі – один шар асфальтобетону, що накривається ЩМА. Щоб було зрозуміло для загалу, матеріали та технології минулого століття накриваються дорожезним сучасним шаром зносу т.зв. ЩМА (щебінно- мастичним асфальтобетоном) який продукується тільки на сучасних заводах і имагає виняткової уваги до виготовлення і укладання.
Скажіть мені, де в нас в області, а то і в цілому західному регіоні, є хоч один такий завод чи дорожні фірми, обладнані сучасною технікою в достатньому обсязі. Добре, вже Бог з ним, з тим ЩМА, але де ж суттєвий ремонт і підсилення дорожньої основи!? Ми що, знову закопуємо гроші в асфальт щоб через три роки по ямах гепати!?
Розумієте, якщо ми, не ремонтуючи якісно основу, робимо покриття дороги, в короткому терміні отримаємо зверху всі дефекти нижніх шарів у вигляді тріщин (т.зв. просвітлених), просідань, а згодом і ям. Складається враження, що наганяючи ціну проекту за рахунок покриття, забувають для чого ця дорога повинна слугувати. Тобто – гроші на вітер.
У ЗМІ озвучена кошторисна сума ремонту Набережної в 57 мільйонів. Це реальна ціна? Тобто є ціна і є якість. За скільки це можна зробити з кращою якістю?
Ціна, яка озвучена, при звиклому застарілому методі виконання робіт реальна, звичайно, якщо не красти.
Але я переконаний, що проїжджу частину дороги можна відремонтувати набагато дешевше, плюс додатково - з ремонтом основи! І зробити її реально «європейською» з гарантією на десятиліття.
В нашій службі автодоріг ТК «Буковель» є унікальна для України техніка. Для прикладу ресайклер, що здатний в комплексі з іншими машинами, перемелюючи кам’яний матеріал та залишки старого асфальту безпосередньо на дорозі з одночасним додаванням різноманітних в’яжучих матеріалів, відновити їх втрачену несучу здатність. Таким чином, ми не вивозимо старі матеріали кудись (для прикладу асфальтову стружку) і не завозимо нових, а тільки відновлюємо і підсилюємо роботу того, що вже є на місці. Крім того , знищуються всі тріщини в старій основі та нівелюються в ній набуті напруження.
Для захисту покриття дороги шаром зносу використовуємо сучасну машину німецького виробництва «Шафер», яка з достатньо високою швидкістю ( 3-5 км/год) створює покриття дороги за технологією литих емульсійних сумішей. І, повірте, це далеко не все. Це техніка на мільйони євро. Такої техніки в нашій області немає, а в Україні – одиниці!
З самого початку на «Буковелі» Олександром Леонідовичем генерувалась і підтримувалась ідея будувати все, що можливо, спираючись виключно на нові технології. Одним з перших з чим ми стикнулися - це дороги. Дороги – це наша біда, на «Буковелі» їх не було зовсім.
Взагалі будівництво доріг можна поділити на дві категорії: будівництво нових та ремонт існуючих доріг.
«Буковель» - це є будівництво нових доріг у важких карпатських умовах: перезволожені ґрунти, на ділянці в 100 метрів можна знайти кілька видів грунтів та гірських порід з різною гідрогеологією (вихід ґрунтових вод у будь-якому місці), великі ухили – це важкі гірські дороги.
Першою машиною що ми придбали став ресайклер фірми «Wirtgen», запропонований німецькими спеціалістами.
Таким чином, використовуючи те, що є на місці, економлячи ресурси, - ми влаштовуємо основу під дорогу. Далі для цієї ж машини розсипаються щебеневі суміші, потім добавляється цемент, далі через цю машину пропускається вода і методом змішування ми одержуємо практично бетон знову ж таки на місці. Це є основа під дорогу, а далі прораховується, залежно від інтенсивності руху, від навантаження на дорогу покриття, хоча в принципі, ця основа може одразу ж служити дорогою.Ресайклер в нас був одна з перших машин на Україні. З нами спочатку працював німецький технолог, а потім найняли експерта з київського НДІ, щоб прослідкувати за процесом, отримати консультації. Це принцип Шевченка – все має бути «по науці», досконало. Експерт приїхав і, в принципі, сам набирався досвіду, робив записи. Ми багато робили дослідів, експериментували.
Ми цим займаємося вже 8 років і маємо колосальний досвід у складних умовах. Порівняти, скажімо, умови в Одесі, куди ми їздили розповідати про наші ціни і технології і місцеві, карпатські, – це небо і земля. По-перше, технологія вимагає тепла. По-друге, рельєф, - на 8 кілометрів однієї з побудованих нами доріг більше ніж три точки висота яких понад 1100 метрів над рівнем моря, - то можна собі уявити умови. А в Одесі сухо, тепло. Що стосується машин, то до «ресайклера» йдуть в комплекті машини через які прокачується вода, комплекс катків, не менше трьох, грейдер, він у нас хороший, американський.
Але повернімося до Набережної
Коли кілька років тому на цій дорозі був зроблений ямковий ремонт від моста до кільця, і одну частину з боку Галицької було пролито сумішшю про яку я розповідав (очевидно техніку звідкись завезли), а іншу, не доїжджаючи до заправки, - ні, то перша ділянка протрималася три роки без ніяких ремонтів, а на іншій ділянці на весні все «злізло» зі снігом.Щодо проекту ремонту Набережної, то ми навіть не знали, що є цей проект зараз, - дізналися зі ЗМІ.
Трохи більше місяця тому ми з Олександром Шевченком проїхали по Набережній, і він тоді почав думати про те, щоб зробити хоча б щось, щоб дорога стала проїздною – за рахунок власних коштів, коштів зацікавлених інвесторів, підприємств. Ми тоді порахували, що для того, щоб зробити дорогу проїзною, нам необхідно було десь в районі 6-8 мільйонів на матеріали. Забезпечення технікою Шевченко брав на себе – ми дали б безкоштовно техніку для міста. Наскільки я знаю такої техніки немає у Західних областях. Кілька одиниць було у серйозних великих фірм. При підготовці до єврочемпіонату з футболу маститі фірми будували аеропорти, дороги і до нас не один раз телефонували та просили здати її в оренду. Ми відмовлялись, Шевченко її дуже шанував.
Отже, за нашими попередніми підрахунками поточний ремонт з забезпеченням комфортного проїзду обійшовся б до 10 мільйонів гривень.
Але якщо ми говоримо про капітальний ремонт з дорожньою інфраструктурою – вона, звичайно, буде дорожчою. Як на мене робити цю дорогу так як пропонують в проекті – краще взагалі її не робити. Не можна дорогами бавитися «на рік-два». Та ще й за такі скажені гроші!
Отже, технологічно – що ми пропонували б по Набережній, це до того що ще залишилося від дороги добавити буквально 10 сантиметрів свіжого кам’яного матеріалу, в’яжучого (цементу чи бітуму), це все перемолоти і нашим комплектом машин підсилити несучий шар дороги. По ньому дати вирівнюючий шар асфальтобетону, зверху ще один несучий шар асфальтобетону, і ще зверху «шар зносу» машиною, яка зробить лите покриття.
Тобто економії 30-40 відсотків з суми близько 57 мільйонів?
Очевидно, що так. Але за значно меншу суму місто отримало б практично нову дорогу з європейською якістю. Можу сказати вам одне, те що ми вже приблизно порахували вартість власне проїжджої частини дороги (без дорожньої інфраструктури – тротуара, освітлення та інше) по Набережній. З означеним підсиленням основи, двома шарами асфальту та покриттям асфальтобетоном економія бюджетних коштів складе близько 30%. Та й вуличне освітлення, скажімо, ми порахували найсучасніше – 300 тисяч гривень на кілометр.
Але той кошторис, що зараз пропонують по ремонту дороги, я не виключаю, що його ще перерахують і він буде ще дорожчий через здорожчання палива і матеріалів. А ми за не на багато більші гроші зробили в Буковелі, в не до порівняння складніших умовах 8,5 кілометрів гірської дороги! Повністю нової, «по цілині», з нуля!
Загалом за цих коштів, які пропонується витратити на сумнівної якості ремонт Набережної, нашою технікою та новітніми технологіями ми б і Набережну зробили проїзною – відремонтували б основу і залили асфальтобетоном (а додаткові шари асфальту покласти можна і пізніше – після покращення бюджетної ситуації в місті та в державі), і ще з пів міста – десятка два доріг відремонтувати – швидко, якісно і з гарантією.
Ми нарешті повинні навчитися думати, аналізувати і рахувати гроші. Бо як виглядає дехто бачить своїм завданням лише «освоїти» кошти з максимальною вигодою для власної кишені.
Тобто, якщо зробити нормальну основу і раз в 3-5 років відновлювати захисний шар покриття буде гарантовано нормально «європейська» дорога?
Так, головне її не запустити, як є зараз. А щодо заливки верхнього шару – то це питання 2-3 мільйонів раз в 3-5 років (залежно від кліматичних умов). В мене таке відчуття, що в цьому просто ніхто не був навіть зацікавлений, щоб робити якісно і економно. Мене дивує, що «нікому нічого не треба». Іноді подивишся в проект і не розумієш для чого його робили. Чорний щебінь, який заклали в кошторис – це є початок минулого століття! Дорого і неякісно. Ще одна деталь – проектні організації беруть гроші за виготовлення проекту у процентному відношенні від вартості будівельних робіт, - значить вони зацікавлені в збільшенні вартості проекту. Це нонсенс. Навпаки їм мали б доплачувати за економію!
А ваші навики, досвід, техніка нікому в області не цікаві?
Ні. Однією з причин ще є те, що Олександр Шевченко сказав твердо – нікому жодної копійки так званих «відкатів» ми не дамо, - в нас є якість і ціна роботи менша за середню по Україні. Буде попит і пропозиція від влади, - виконуємо роботи. Немає – в їхні корупційні схеми не бавимося! До слова, в нас працюють фахівці, які раніше працювали в крупних дорожніх фірмах. Сума відкатів, фактично крадіжок бюджетних коштів - 40 відсотків. Тому ми і «не цікаві» владі.
Як можна взагалі вирішити проблему з міськими дорогами?
Проблема комплексна. Але кожен довгий шлях починається з першого кроку. Ми можемо запропонувати свої послуги по ремонту Набережної. Ми готові взяти центр міста. Там якщо трохи шліфанути нерівності і полити свіжими шарами зносу, то дороги будуть служити і служити, не треба там буде якихось «зверх-робіт». Дороги будуть мати пристойний європейський вигляд.
Ви готові взяти, скажімо, фрагмент Набережної, щоб потім можна було порівняти з тим, що роблять інші?
Без проблем. Це звичайно не мені вирішувати, але у нас є все необхідне обладнання. До того ж нам зараз потрібно ще зробити близько двох кілометрів дороги на території «Буковелю», площадки паркування і таке інше. Але до нас починають звертатися з інших регіонів. Нещодавно ми їздили в Одеську область. Там голова ОДА – нова, прогресивно мисляча людина. Ми озвучили свої технології і ціни, якими багатьох там здивували.
В нас є пропозиція зробити там дороги способом влаштування основи, як я озвучив вам на початку. Процес достатньо швидкий, ті дороги, які плануємо робити по 4 метри шириною, цілком реально робити там і 3, і 4 кілометри в день.
Ми мали зустріч з заступником губернатора. Не більше 15 хвилин розмови. Поцікавився, які роботи виконуємо, видно що людина грамотна, десь він це також вже бачив. Діалог конструктивний, короткий: ціна – відповів, які об’єми робіт здатні виконати – відповів, суть робіт – відповів. Все. Він каже так: «Цю роботу будете виконувати ви». Призначив одного чиновника тримати з нами контакт. І все закрутилося. Оце і є нормальний, державницький підхід до справи. Напевно цього часу чекав Олександр Леонідович не виходячи з технікою за межі туристичного комплексу, кажучи що «я нікому не дам ні копійки, так званого відкату».
До вас колись зверталася влада міста, області з проханням допомогти зробити якісь дороги, чи бодай за консультаціями?
До мене особисто ніколи.
А чому? Ви робите дешевше і якісніше, а вони що хочуть робити неякісно і дорого? В чому сенс? Яка логіка?
Це питання не до мене. У нас в державі логіки шукати треба довго і думаю, що не лише в дорогах. Складається таке враження, що все вже наперед договорено, навіть судячи з цього проекту що я побачив, виникає відчуття, що вже під когось воно зроблено.
Мені важко судити, є на то Облавтодор, люди в адміністрації.
А які гарантії ваших робіт, як поводять себе ваші дороги в часі?
Була ситуація, коли ми випробовували дороги «Буковеля» важкими машинами. Під час будівництва озера, нам прийшлося працювати важкими самоскидами по нашій ще недобудованій дорозі. На той час укладено було тільки один шар асфальту. Вантажні «мерседеси» з 40 тонами грунту, разом близько 60 тонн в повороті (уявіть собі, які це великі бокові навантаження!), але наша основа залишилася такою, як була. Мушу зазначити, що розраховували ми наші дороги на значно менші навантаження. Треба вчитися працювати якісно, інакше просто не може бути. Краще з цим не жартувати, надто все воно дороге.
Але якщо ви вивезете свою техніку в Одесу, то в Івано-Франківську ви не зможете нічого робити?
Там воно виходить якось простіше. Буде простіше з технічною документацією, ми швидко зробили - і пішли. Тут, в Івано-Франківську, не знаю чи об’явлений тендер, а він має йти не менше 40 днів. Хто його виграє, - невідомо. Спосіб і технологія виконання робіт? Чи дозволять державні структури у місті робити, так, як ми вважаємо за потрібне, - за новими технологіями?
Скажімо, те, що ми робимо на «Буковелі» - наші особисті проблеми, гроші та відповідальність, а те, що робиться тут – повинно відповідати технічній документації. А в нас ДБН практично післявоєнні. Світ пішов вже далеко вперед. Інші машини, потужні двигуни, нові матеріали. Наша нормативна база в будівництві, як на мене, явно не встигає за потребами часу. І потрібна «політична воля» влади для сприйняття нових технологій. Хтось не хоче це все сприймати, а комусь і не вигідно. Комусь краще дорого і неякісно, аніж дешево, швидко і по-європейськи.
Ми дамо свою пропозицію, але чи вона буде прийнята до розгляду, чи її буде хтось розглядати, чи взагалі на неї плюнуть і з цього нічого не вийде?
Ну, по наявній проектно-кошторисній документації, в тому вигляді, якому вона зараз є, я думаю що ми працювати не будемо. Навіть у тому випадку, якщо виграємо тендер. Це гроші на вітер. Фактично ми могли б, для прикладу, в Одесі, при сприянні місцевих організацій, за 40-50 днів, заявлених 100 кілометрів доріг зробити. Поки тут будуть вирішуватись всі паперові проблеми, ми можемо вернутися. При добрій волі керівництва не є питання купити ще один комплект машин. Є лізинг, є партнери за кордоном. Так що, якщо є конкретні роботи – це не є питання. Є люди, є досвід. Питання лише – ми разом із цивілізованим світом рухаємося вперед, чи залишаємося в минулому?
