Івано-Франківськ вул.Набережна: Нескінченність ямкового жаху
Рекомендація
На підставі проведених візуальних та інструментальних досліджень, а також за результатами проведених розрахунків прийнятними для будівництва є конструкція дорожнього одягу №3 за двома критеріями граничних станів, адже значення коефіцієнтів міцності є вищими ніж нормативні на відміну від варіантів №1 та №2. Крім того, варіант №3 за рахунок використання технології холодного ресайклінгу дасть змогу зняти проблему відображення існуючих тріщин на новому покритті в процесі експлуатації, що унеможливить передчасне руйнування дорожнього одягу. При застосуванні варіантів № 1 та № 2 в процесі експлуатації дороги існуючі тріщини старого дорожнього одягу протягом найближчого часу знову з’являться в новому дорожньому одязі (ефект просвітлених тріщин).
Влаштування шару зносу з литої емульсійно-мінеральної суміші за технологією SlurrySeal у варіанті №3 дасть змогу підтримувати транспортно-експлуатаційні показники дороги на високому рівні та збільшить міжремонтні терміни.
(Із Звіту Проектно-кошторисного об’єднання «Політехніка» при Нацуніверситеті «Львівська політехніка» по темі «Рекомендації щодо капітального ремонту Набережної ім. Василя Стефаника в м. Івано-Франківську»)
«Проблема відображення існуючих тріщин на новому покритті в процесі експлуатації», - в перекладі на зрозумілу мову означає – «не виключено, що асфальт зійде весною разом з снігом і ями на дорозі залишаться такі, як були перед ремонтом, якщо не через рік, то через два». Це про довгоочікуваний ремонт вулиці Набережної в Івано-Франківську.
Коли мешканцеві Івано-Франківська кажуть про міські дороги, в його очах запалюється специфічний недобрий вогник, а на чоло лягає темна тінь. Здається, франківці вже не вірять, що колись відчують під колесами і ногами впевнену «європейську» площину, без вирв, провалів, кратерів, «хвиль» і «вулканічних» тріщин.
Цей песимізм зростає, коли дивишся на поточні ремонтні роботи. На жіночок з шуфлями, що розгібають асфальт і чоловіків з чайниками, з яких вони «прицільно» поливають смолою ями, латані принагідним сміттям. Час від часу біля таких горе-ремонтників зупиняються зграйки чорношкірих студентів, сміються і знімають їх на свої смартфони, щоби показати друзям в Африці і Пакистані: ось, мовляв, подивіться, де насправді мешкають дикість і відсталість.
Найганебнішою з вулиць «місячного пейзажу» стала Набережна імені Василя Стефаника. Це не прогулянкова алея, а вкрай потрібна місту об’їзна транспортна артерія, яка (теоретично) розвантажує від важких фур (і не тільки) цілий сектор обласного центру. Практично ж їздити цією вулицею неможливо: стан такий, нібито її кілька місяців обстрілювала важка артилерія із зони АТО.
Якщо порахувати втрати власників транспортних засобів, то, за приблизними підрахунками, така, перепрошуємо, дорога за рік забирає у людей на ремонти до п’яти-шести мільйонів гривень. Й це без урахування «втраченої вигоди» від запізнень, об’їздів, депресивних станів через згадування в комбінаціях з «міцними» виразами прізвищ керівників міста та області при потраплянні коліс в «існуючі тріщини дорожнього покриття», тощо.
Специфіка Набережної в тому, що «основа дорожнього одягу» тут, м’яко кажучи, слабенька, а за чотири десятиліття експлуатації всі ресурси цієї основи вичерпані на всі 100%, включно з повним й безповоротним її знищенням на окремих ділянках.
Проектно-кошторисним об’єднанням «Політехніка» при Національному університеті «Львівська політехніка» проведено вивчення стану вулиці і констатовано, що «згідно норм щодо проектування дорожніх одягів для автодоріг такого типу як Набережна ім. В.Стефаника мінімальний потрібний модуль пружності основи під асфальтобетонним покриттям повинен становити не менше 150 МПа. А отже є необхідність у посиленні існуючого конструктиву дороги (оскільки розрахунковий модуль пружності існуючого дорожнього одягу становить 142 МПА)».
Доступною мовою це означає, що якби навіть основа дороги не потріскалась і не зруйнувалась, а перебувала у тому ж стані як і за часів Брєжнєва (коли і була збудована), цього не достатньо для її експлуатації в сучасних умовах, коли вантажівки вже не ГАЗи і ЗІЛи часів десятої п’ятирічки, а двадцяти- й тридцяти тонні фури. І жодний ремонт покриття (не кажучи вже про звичний ямково-шуфлево-чайниковий ремонт, навіть «на всю площину» дорожного покриття) тут не зарадить. Прийде зима-весна, одна-друга, й розтріскана основа знов розтягне верхній шар покриття на клапті.
Про ремонт Набережної наговорено і написано вже багато. Отці області поточного року оголосили тендер на проведення ремонтних робіт. Якщо не вдаватись у подробиці, то існує дві пропозиції.
Перша – це капітальний ремонт зі зняттям основи і використанням сучасної технології холодного ресайклінгу. Ця пропозиція поступила на тендер від двох підприємств.
Ресайклер (фреза, плюс роздрібнювач, плюс згущувач кам’яної маси) здатний перемелювати кам’яний матеріал та залишки старого асфальту безпосередньо на дорозі з одночасним додаванням різноманітних в’яжучих матеріалів. Таким чином він відновлює їх втрачену несучу здатність. При використанні технології ресайклінгу старі матеріали (скажімо, асфальтова стружка) не вивозяться кудись й не завозяться нові, а лише відновлюється і підсилюється робота того, що вже є на місці. Окрім того, безслідно зникають всі тріщини в основі та нівелюються всі набуті в ній за період експлуатації напруження. Й вже на цю надійну основу накладаються кількасантиметровий шар звичайного асфальтобетону та тонкий «шар зносу» з ЩМА (щебінко-мастичного асфальтобетону).
Друга пропозиція – це традиційний ремонт покриття без заміни основи за технологіями, що вважались в Європі архаїчними ще за часів повоєнної відбудови (пропозиція від трьох компаній, включно з тою, яка виграє тендери «завжди»).
Тобто – ремонт до найближчого сходження снігу (як завжди – разом із дорожнім покриттям). Практично, автори другої пропозиції пропонують класти дорожезний ЩМА мало не на «косметично оновлену» грязюку!
Здогадайтесь, яку з двох наведених вище пропозицій підтримала тендерна комісія прогресивних європейського міста Івано-Франківська і такої ж прогресивної області, мудро керованими безкомпромісними й непідкупними патріотами, які, подейкують знаючі люди, без вишиванки та цитатника Донцова й до вітру не ходять?
Здогадались? Правильно! Тендерна комісія підтримала не ресайклінг (може не змогла вимовити того слова?), а «добрий-старий-радянський» спосіб марнування грошей громади на змішування дорогих будматеріалів з древнім шміром. Не зважаючи на висновки поважних експертних інституції.
Питаємось: чому?
Відповідь проста, як той чайник, з якого ллється смола на дорожню грязюку. Тому що автори «дешевшої» пропозиції намалювали дешевший кошторис. Чому ми кажемо «намалювали»? Тому що ціни на асфальт та інші матеріали в цьому кошторисі, як виглядає, навмисно занижені, вони навіть нижчі, аніж ті ціни, за якими минулого року були закриті наряди на ремонт трьохсот метрів вулиці Промислової тим самим підрядником (в листопаді минулого року згідно актів ціна асфальту становила вже 980 гривень, а сьогодні, після реального подорожчання, «чомусь» впала в тендерній пропозиції до 860 гривень). До речі ту вулицю Промислову «вічний переможець всіх тендерів» повинен би здати в експлуатацію за 18 місяців від початку робіт, які завершуються в січні 2015 року. Роботи там, до речі, виконані навіть не на чверть.
Навіщо ж малювати завідомо нереальні ціни? Адже купляти матеріали прийдеться за реальними. Відповідь знов проста: переможець тендеру або збирається банально красти (не собі ж в збиток працювати?), - наприклад, умовно, замість десяти сантиметрового шару асфальту класти п’ятисантиметровий (з відповідними наслідками для «відображення існуючих тріщин на новому покритті в процесі експлуатації», - пам’ятаєте?)). Або ж не збирається робити реального ремонту Набережної. Він лише хоче отримати гроші міської громади і «розпочати процес». Взяти мільйони, розкласти їх по кише… тобто по рахунках і стартувати. Ура!
«А далі?» - запитаєте ви.
"А далі буде далі", думає підрядник-переможець. Життя триватиме. Ціни зростуть, громада нікуди не дінеться й продовжить дофінансовування й ще дофінансовування безкінечного, як гірська пісня, ремонту. Поки ж ремонт з одного боку вулиці закінчиться, то там, де колись почали, асфальт знову злізе і пісня (грошва) линутиме в безмежжя. Себто – в корупційну діру.
А гості міста з Африки і Азії матимуть змогу й далі відчувати свою цивілізаційну вищість над прикарпатськими аборигенами, які мають мазохістське задоволення наступати знов й знов на ті самі граблі й ігнорувати всі досягнення ХХІ століття заради єднання з кількома аферистами, на яких вже й печатки нема де ставити.
Але місцеві "фахівці" іншої думки:
Володимир Ковальчук, начальник Управління капітального будівництва Івано-Франківської міської ради:
За результати тендеру казати можу, бо точно не знаю результату. Але якщо перемогла фірма, у якої була найменша ціна, то вони у нас були колись генпідрядником. Зараз виконують роботи на Промисловій, але там ще до асфальту ще далеко. Вони поки що роблять мережі. Була заасфальтована тільки частина вулиці. Фірма нормальна. Щодо ресайклінгу, то треба вивчати кожну окрему ділянку. Там на Набережній як такого реального асфальту для перемелювання немає. Ресайклінг може піти, але то тре’ добавляти щебеню...
Володимир Ілійчук, заступник директора Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури:
Процедура закупівлі відкритих торгів здійснюється відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель».
Перемогла фірма, яка дала найменшу цінову пропозицію. У законі прописано усі терміни укладання угоди з переможцем тендеру – не раніше 10 днів з дати акцепту. Після укладення договору формується план-графік виконання робіт.
Є стаття закону, яка ставить вимоги до договору з підрядником. Умови договору можуть змінюватися, але не можуть призвести до збільшення суми, визначеної в договорі. Є 8 позицій, коли істотні умови договору можуть змінюватися.
Роман Пацак, заступник директора департаменту - начальник управління капітального будівництва:
З переможцем тендеру маємо досвід співпраці. Ця фірма виконує у нас вже не один рік підряди і підряди на великі суми. Зауважень до якості, до термінів нема. Фірма добросовісна, жива. Кожен рік вона у нас має мінімум по п’ять об’єктів. Приклади? Прикладів багато. Дасте запит ми вас усе чітко розпишемо.
